Вчора писав
початок бальшой хокі "Сєм журналістов".
Зара публікую продовження.

Ночлєг в готелі Либідь.
-…я так довго мріяв втілити християнську мораль на теренах буденного японського націоналізму, що аж не віриться що це таки трапилося. Цей світ настільки занурився в бездуховність та меркантильність, що нікому немає діла до іншого. Всяк очікує від іншого лише лихого бо знає, що сам здатен на дію лише заради власної вигоди. Тому і обирає бездіяльність. Отак цей світ і підкорили депутати, які давно згубили честь мандата, а виборець ховається в кущах від їх агіт загонів чи платить данину розписами у бюлетні. Честь не гостить в людських оселях, слово Боже є лише на папері. Націю плюндрують зайди та сіоністи. Ми всі поринаємо у темряву і тільки вогник надії жевріє на не…
-Та спи ти вже мєлкій капосник. Нашо я тебе тіко в отряд взяла? Врідітільство одно від тебе!
-Але Сенсею Тетяна! Я не можу спати напередодні вступу на стежку боротьби зі злом! В цей відповідальний момент я…
-Чёйта ти рішив шо ми ето добро і будем безплатно воювать со злом? Спі ти уже!
-Але ж хіба ми не збираємося допомагати несчасним виборцям маленької, кинутої всіма ЗМІ на призволяще, виборчої дільниці побороти корумпованість місцевих депутатів і такі провести чесні та прозорі вибори!?
-Я шо – похожа на ідіотку?
-Але ж пані Сенсею!?
-Дєточка, паймі міня правільно. Виборці такі нещасні та обдурені, бо вони дали себе обдурити. А могли б і не дати. Вони б могли самі когось обдурити, стати депутатами поїхати до Києва накупить много мерседесов і подавіть ними уйму бабушек. Не вбачай в їх жалюгідному становищі результат морального вибору. Це лише результат аморального бєздєйствія – поняв?
-Але ж чому, пані Сенсею!? Чому вибір лише обдурити чи буди обдурений, ошукати чи бути ошуканим, бути депутатом чи бути виборцем?!
-бо для іншого вибору надо дуже сильно любіть етіх людей. А для цього я іх слішком харашо знаю.
-Але як тоді можна бути чесним журналістом чи адвокатом? Як можна допомагати виборцям боротися за своє волевиявлення!?
-Треба знати шо ти можеш а шо ти ні можеш. Журналіст, лютеранчику, то в першу чергу мастєр шаріковой ручкі. І от етого єго мастірства завісі іво жизнь і достаток. Тебе оно шо більше в етом дєлє спокусіло, возможность помочь бліжнєму чи отє фотографії Настьони? Аааа… от відіш. Ні тобі за мораль триндєть. Спі луччє. Завтра роботи багато.
-Невже зовсім нема ніяких благих рушіїв до дії? Невже депутати завжди грабуватимуть виборців а ті терпітимуть? Невже немає жодної надії?
-В цих недолугих ізбіратєлєй дійсно немає німалєйшей надєжди. Але в них є фотографії Настьони і ще три мішки картоплі. Значить в них є ми.
-І ми захистимо їх від депутатів і покажемо осяяний правдою шлях до відповідальності і свободи вибору!?
-Ні. Ми зробимо їм ОСББ.
-У селі!? я не розумію сенсею…
-Спі ти уже, паразит мєлкій. Завтра рано вставать...