 |
|
|
|
|
|
|
Стішкі | Мій переклад.
Я школу скінчив на відмінно
І загримів в хороший вуз
Мені сказали – «в нас розруха,
Тож за стіпуху й пари з вуст!» Ніхто на тебе не чекає
Загнувся весь наш ВПК
На танк ніхто вже не башляє
Без армії пачті страна Майбутнє в тебе у тумані
Не взяли в військо тож радій
Лише ІНКІБ тебе плекає
В цій ситуації скрутній А я б хотів прослить героєм
Здобуть медалі у бою
Плєвать на всякій мараторій
І атомну почать войну! Щоб у горах десь з Брозом Тіто
І чи з Бандерой воювать
Разіть врага несамовито
Щоб окупант не міг і спать! Тараніть вражескій есмінєц
Лажить пад рельсу дінаміт
Тримати на гачку мізінєц
я б дійсно був несамовит! А потім шоб учили в школі
Про мене й друзів бойових
Тризуб чєртілі на заборє
І діти грали в вартових А вже потом най все валиться
бо в всього має буть фінал
(валиться щоби відродиться
Про це завжди я помніл й знав) і най тоді не буде танків
не будуть льотчікі взлітать
та людям буде що згадати
і буде їм про що мєчтать!
Огнєн Байдикевич
| Оригінал.
Я школу кончила на тройки
И провалилась в институт
-У нас гремят большие стройки,-
Сказали мне, - они вас ждут!
Вас ждут совхозы и заводы
Вас ждут плотины и сады
Вас ждут масштабные заботы
И ждут великие труды
Пути, богатые свершеньями
И покорение тайги!
А мне хотелось веер с перьями
И две брильянтовых серьги.
И платье, белое и длинное,
И жемчугА по подолУ,
Чтоб тихо охнула гостиная,
И обалдели на балУ,
Чтоб, никого не замечая,
Кивнуть небрежно всем подряд.
И зябко поводить плечами
В ответ на пепелящий взгляд.
Влюбленным графом забавляться,
И письма рвать напополам.
И благодарно улыбаться
Венецианским зеркалам.
То вдруг задумчивой казаться
И молчаливой, то опять
Над чем то весело смеяться,
О чем то громко хохотать.
И танцевать, с Людовиком Пятнадцатым,
Или Шестнадцатым.
Закрыть глаза, уснуть, проснуться.
И остаться там
Аффтар |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Вот прідумалось чергове гавнєцо: Справа папи Карло Майка майстра надиха на пиво
Тіло його вкрито потом й пилом
Ти паді встругни статую хтиву
І штовхни потом її цівілам Діточок і то простіш робити
Буратінку вистругать попробуй
Ач тверда і вся в сучках ракіта
та прочніше буде моноробот не дамо лупі ні крихти шансу
бантік яркій цвяхом приторочим
це дитя всесвітнього колапсу
його Настродамус напророчив ось останній цвях з найбільшей шляпкой
у труну прогресу його вгатим
най плодяцця лисі немов п»ятка
штучні примхи старого засранця людство віджилО і цього доста
кінь прогресу громиха залізной дупой
накриває місто тінь пророцтва
вже антіхріст визрів у халупі всім воздацця майже по заслугам
дарвінізм на марші сильним воля
пня обрубок не зупинить куля
тіло древа не відчує болю буратіни пуделя мальвіни
це не блазні в цирку мандрівному
це пекельні страшні побрати
у ляльок змаганні за свободу їхній прапор з шкіри Карабаса
їхні очі ґудзики із джинсів
поки люди курять гонджубаса
ці почвари вже ідуть на принцип всі вжахнуться як зі сцени зійдуть
ні не блазні – роботи убивці
та вже пізно піть Баржомі, вівці
папа взе завершив Буратіно!
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Давно не стрічав такого брєда:
Говоря о роли и значении Виктора Януковича, Леонтьев заявил, что лидер Партии Регионов – это "абсорбент", которым абсорбируется, собирается электорат Востока и Юго-Востока, электорат пророссийский". "Каждый раз люди по разным причинам вновь и вновь вынуждены голосовать за Януковича, поскольку никого в официальном, немаргинальном поле не предлагают. А с этой целью все остальное (не Янукович) в этом поле активно маргинализуется всеми силами. Для этого существуют разные средства, возможности, и в первую очередь – финансово-политические рычаги. Янукович собирает этот электорат и отсасывает его, выплескивает его в помойку. Здесь надо понять одну вещь: Янукович – это очень важная, чуть ли ни самая важная, критически важная часть "оранжевого проекта". Без него он не работает", – считает политолог.
"Без человека или движения (человек в данном случае – это персонификатор), без некой "тряпки", которой можно собрать электорат, в общем-то, численного большинства, причем довольно значительного большинства украинского населения, без него, конечно, никакой внешне человекообразный процесс невозможен, – объясняет Леонтьев. – Дальше уже начинаются варианты прямого столкновения, силового. То есть он обеспечивает некую бескровность и внешнюю элегантность этому процессу профанации, в общем-то, общественного волеизъявления".
+++++++++++++
я чєсно ніпонял хто кого собірає у каго отсасує
ето какой то сплашной рак мозга
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| Савсєм чорті шо рішил перекласть. Мнє стидно но получілось такоє: | Мій переклад.
Страпон кабзон азохєнвєй
Строкаті кобзарі
белькоче щось козак Матвєй
весь Массаракш в огні та здохни Гвалтокоха дочь
він не таких кохав
з дупла тобі не зміг помочь
дупастий Кохогвал Він взяв патик і кинув пить
Завзяття пре з чола
На площі йому треба бить
З фігурой ЛенінА під леніним по справах сів
аж раптом впала тінь
коханий Гвалтокох летить
страшніше із створінь! Хлабись хлабись палає ніч!
Пекельний бій іде!!!
Ковть ковть та шо ж ето за жизнь!
Головка ніц паде!!! О лицедупий комбайнер
Ти переміг в питті
Тепер ти алкосутенер
І з цим по жизні йти Страпон кабзон азохєнвєй
Строкаті кобзарі
белькоче щось козак Матвєй
весь Массаракш в огні | Оригінал
Варкалось. Хливкие шорьки
Пырялись по наве,
И хрюкотали зелюки,
Как мюмзики в мове.О бойся Бармаглота, сын!
Он так свирлеп и дик,
А в глуше рымит исполин -
Злопастный Брандашмыг! Но взял он меч, и взял он щит,
Высоких полон дум.
В глущобу путь его лежит
Под дерево Тумтум. Он стал под дерево и ждет.
И вдруг граахнул гром -
Летит ужасный Бармаглот
И пылкает огнем! Раз-два, раз-два! Горит трава,
Взы-взы - стрижает меч,
Ува! Ува! И голова
Барабардает с плеч! О светозарный мальчик мой!
Ты победил в бою!
О храброславленный герой,
Хвалу тебе пою! Варкалось. Хливкие шорьки
Пырялись по наве.
И хрюкотали зелюки,
Как мюмзики в мове.
Льюіс самі знаітє хто |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| ? | Мій переклад.
Куди тачанка плинеш,махновський тарантас?
ОтАман п'є горілку, і забув вже про нас,
Кулемет давно свінтілі, продалИ у Китай,
Та ще полска не згінела, ти про це так і знай,
Як написано на Гуглі, кризи йдуть у строю,
А я просто байдикую, й по трипільські сумуЮ!
Січ напевно прикрили, залилИ в Дніпрогес,
Розвелися дибіли, наче Ленін воскрес,
Мазепа плюнув на Росію і заграв за Мілан,
Шевченко кинув писати, він в горах партизан,
Лише Карпа понімає брєдову творчєсть мою,
А я просто байдикую, й по трипільські сумуЮ!
У Сірка справи кепськи, не напАдеш на Крим,
Хуліган, він Динамо і Карпат побратим,
Козаки вділи фраки, в депутати пішли,
Щоби напитись до сраки і бухать від души,
Довбуш має лижну трасу, бізнесову струю,
А я просто байдикую, й по трипільські сумуЮ!
А у Лаврі юрмовИсько і великий кагал,
Поп приїхав із Росії, закурілі ладан,
Хто задкує, хто рачкує, лізе п'ятки лізать,
Шо за свинство і простітє как ето всьо понімать?
Поп несе з екрану псую і якусь галіматью,
А я просто байдикую, й по трипільські сумуЮ,
Люди їдуть у Київ жити і працювать,
Черновецький з Аделаджей встигли мессу зіграть,
Я все одно патріот і вар'ят, вашу мать,
не буду по тріпільске більше сумувать!
Огнєн Байдикевич | Оригінал.
Куда ты, тройка, мчишься, куда ты держишь путь?
Ямщик опять нажрался водки, или просто лег вздремнуть,
Колеса сдадены в музей, музей весь вынесли вон,
В каждом доме раздается то-ли песня, то-ли стон,
Как предсказано святыми все висит на волоске,
Я гляжу на это дело в древнерусской тоске...
На поле древней битвы нет ни копий ни костей,
Они пошли на сувениры для туристов и гостей,
Добрыня плюнул на Россию и в Милане чинит газ,
Алеша, даром что Попович, продал весь иконостас.
Один Илья пугает девок, скача в одном носке,
И я гляжу на это дело в древнерусской тоске...
У Ярославны дело плохо, ей некогда рыдать,
Она в конторе с пол-седьмого, у ней брифинг ровно в пять,
А все бояре на "Тойотах" издают "PlayBoy" и "Vogue",
Продав леса и нефть на запад, СС20 - на восток.
Князь Владимир, чертыхаясь, рулит в море на доске,
Я гляжу на это дело в древнерусской тоске...
У стен монастыря опять большой переполох,
По мелкой речке к ним приплыл четырнадцатирукий бог.
Монахи с матом машут кольями, бегут его спасти,
А бог глядит, что дело плохо, и кричит "пусти, пусти",
Настоятель в женском платье так и скачет на песке,
Я гляжу на это дело в древнерусской тоске...
А над удолбанной Москвою в небо лезут леса,
Турки строят муляжи Святой Руси за полчаса,
А у хранителей святыни палец пляшет на курке,
Знак червонца проступает вместо лика на доске,
Харе кришна ходят строем по Арбату и Тверской,
Я боюсь, что сыт по горло древнерусской тоской...
Б.Б. Гребенщиков |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| ! | Мій переклад.
З екрану співає Віталік Козловський,
Завзято віляє стегном.
Мічтає о спонсорє Вітя Козловський,
Багатом, любімом, радном.
Раніш танцюристом кружился Козловьский,
А тут вдруг нагода і «Шанс».
Товсту Могілевську цілує Козловський,
Яка брИдка слава на смак,
Наталку не любить смазлівий Казловький,
Но дюжину раз ублажал.
Куміром пілоткам ввижався Козловький,
Хоч зовсім не тих уважал.
А років за двадцять подасться у готи,
Та в готи його не візьмуть.
Кому треба літнії скурвленні жмоти,
Хіба ретромани позвуть.
Огнєн Байдикевич | Оригінал.
Сползает по крыше старик Козлодоев,
Пронырливый, как коростель.
Стремится в окошко залезть Козлодоев
К какой-нибудь бабе в постель.
Вот раньше, бывало, гулял Козлодоев,
Глаза его были пусты;
И свистом всех женщин сзывал Козлодоев
Заняться любовью в кусты.
Занятие это любил Козлодоев,
И дюжину враз ублажал.
Кумиром народным служил Козлодоев,
И всякий его уважал.
А ныне, а ныне попрятались суки
В окошки отдельных квартир.
Ползет Козлодоев, мокры его брюки,
Он стар; он желает в сортир.
Б.Б. Гребенщиков |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Всі чудово усвідомлюють що переводять життя на всяку фігню. На заробляння грошей, хокей, зубрьожку какіхто замшелих фраз, на їжу в кінці кінців, срання спання прання і поїздки в єбєня. І всі це виправдовують якою то недосяжною мрією. Скопіть на подорож на Сейшели, на лімузін, Ірену Карпу, золоту обручку. Ну Сейшели то іщо понятно. А от обручка? Ето шоб в труну забарть чи шо? А Ірена Карпа? Тобто ніхто те життя не проживає як бажає в повній емоціональній гармонії крім наркоманів, алкоголіків, тунєяццов і актьоров кіно для взрослих. І пашла з того така теорія шо жизнь должна бить трудной. Ну тоєсь в пріодолєнії трудностей вєсь цінус. Она тєбє на двєрь указує а ти в окно лізеш тіпа. Такой нігілістічіскій падход порождаєт блєск в глазах дікторов новостєй і гєроєв нашого врємєні. Тоєсть раз сідел значіть чєловєк судьби трудной но паучітєльной, характєра стойкого, работаєт таксістом. А пачіму ето? А томущо. Ті хто просто насолоджуються життям ето мальчікі мажори, захалявщікі, журналісти шаровікі і прочая шушера. От чіго всьо так пошло я вам щас об’ясню. Річ у тім, шо такі питання на кшталт «доколє» задають як праивило натури творчі, яких доля закинула займатися чім то нудним і марудним. От я напрімєр. Той офісний планктон який дійсно отримує задоволення від офісной склокі і поползновєнія вгору по кар’єрній драбині такой хуйньой мозкі нє ібьот. В нього і так всьо хорошо. А мнє от плохо. Я мучусь і страдаю. Іщу вихода і пояснення. І тут помоєму кроється найстрашніша правда жизні. Коли тобі добре ти не здатен нічого створити. Свого. Оригінального. Бо тобі нічого вже не треба. Я так панімаю прогрес рухають вперед одіночкі каторим нєймьоцца. Котрим муляє і свербить і шото надо. А шо - і самі не знають. От я з чого по почав, ви помітили? «Всі чудово усвідомлюють що переводять життя на всяку фігню». А хто ці «всі»? Рібята, ето ми з вами. Опрішки, які зпалили Гуса в Констанці, члени організації Вільна Босна які укатрупили ерцгерцога Фердинанда в Сараєві і почали 1-шу світову війну, гіппі і панкі, готи і любера, вобщєм пассіонарії. І мрія в нас одна – зламати систему переробити світ. І, о ужас, утіхоміріцця. Бо якщо ми той новий світ створимо, пасіонарії в ньому будуть інші. Не ми. Отак Всесвітня Історія і триває. В кого хата з краю в кого ярмо на шії в кого шило в задниці. І хто то кого то постійно найобує. Чи ми їх. Чи вони нас. Чи всі друг друга. Патамуша ми люди. І вони, як не диво, теж. А риба в Дніпрі вже не та. І Микулинецьке зкурвилося. І ващє. Я скоро у відпустку їду і їбісь оно всьо коньом!
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
І іщо вот:
Мазох усох на схід від Сум
Стручок скрутився наче равлик
Скінчився ізвращєній бум
По лісу йде Морозов Павлік Петро заклав в болотах град
Мазепа ж його заложил
А цей і батька здать би рад
Лиш тіко знати б здать куди… Що попереду знають всі
Сокира Павліка знайде
А зараз воробєй «цвірінь!»
І бєлка шишку он тягне Він ще дитина монстром став
Потом… а зараз йде
Зараза вобщімто й січас
Но то друззя лиш знають всє За стадіоном у СумАх
Сідає сонце в ліс ялиць
А тут на сході у ярах
Лежить хлоп»ятко горілиць І не про шлюх чи сапагі
Кудряве думає чоло
Кар»єру в партії собі
Пробити думає воно Вже план созрєл
Роділась мисль
Про ріст кар’єри і щабель
Найперший - он він
Видно крізь
Кущів гілляччя і шрапнель Його не шкОда - най живе
шкодА яких ще не заклав
кажу ж – сокира віднайде
того хто впав до зради лав залишим покидька в тіши
гавно не треба зачіпать
в цім лісі стіко новини
і конче треба все пізнать відродим діло МазохА
розкрутим перцю красну плоть
Павлуше ж куля в лоб хіба
Як батько не хотів пороть
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
bajdykevic's journal
Previous
